1.

Архаїчні елементи культури козацтва в контексті українознавства: Автореф. дис... канд. іст. наук: 09.00.12 / Ю.С. Фігурний / Київ. ун-т ім. Т.Шевченка, Ін-т українознав. - К., 1999. - 19 с. - укp. Розглядається сукупність архаїчних елементів в культурному комплексі українського козацтва, як складової і невід'ємної частини індоєвропейської мілітарної традиції. Для цього залучається велика міждисциплінарна джерельна база; проводиться комплексне дослідження глибоких коренів визначальних елементів козацького культурного комплексу (культи коня та шаблі, козаки-характерники, кобзарі - співці лицарської слави, червоний колір, джури-молодики, зв'язок битви з бенкетом, особливе ставлення козака до жінки тощо); виділяються тюркські впливи в традиційній козацькій культурі; вивчаються паралелі між культурою козацтва та пізнього середньовічного лицарства Західної Європи; аналізуються етапи формування індоєвропейської військової традиції і українського козацтва як її складової частини. Робиться висновок, що досліджуючи культуру українського козацтва, ми виявляємо значну кількість архаїчних елементів загальноіндоєвропейської культурної традиції. Вони мають численні паралелі з культурою середньовічного європейського лицарства і сягають прадавньої глибини індоєвропейської мілітарної традиції.

2.

Бароко та народний стиль у формуванні слобожанської ментальності: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.12 / О.В. Титар / Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2003. - 16 с. - укp. Здійснено філософський аналіз концепту слобожанської ментальності, формування та проявів феномену слобожанської ідентичності. Проведено порівняльний аналіз теоретичних підходів щодо ментальності. Досліджено дану ментальність через соціокультурні та мистецькі репрезентації в церковному будівництві та філософській думці. Установлено два типи таких репрезентацій у слобожанській ментальності, що характеризуються через уведення поняття стилю, а саме: бароко та народний стиль. Зазначено, що стиль інтерпретується як специфічна структурно-семіотична модель. У аспекті локальної ідентичності та стилю проаналізовано репрезентації слобожанської ментальності у візуальному та вербальних аспектах. Доведено, що гетьмансько-державний стиль (бароко) виступає як динамізуючий фактор національного буття, а народний стиль - як гармонізуючий у просторово-часовій локалізації на Слобожанщині XVII - XVIII ст. Показано, що оскільки опозиція бароко - народний стиль, то він виступає аналогом відомих культурологічних дихотомій на позначення динаміки - стабільності, а слобожанська культура завдяки відкритості, діалогізованості та толерантності свого дискурсу належить до таласократичного типу культури.

3.

Вплив громадсько-політичної та літературної діяльності Уласа Самчука на розвиток української національної свідомості (1920-і - 1990-і роки): Автореф. дис... канд. іст. наук: 09.00.12 / А.А. Жив'юк / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2002. - 20 с. - укp. Висвітлено проблеми формування та еволюції суспільно-політичних поглядів У.Самчука, що відобразили еволюцію суспільно-політичних поглядів української політичної еміграції між- і повоєнного періодів. Розглянуто сформульовану ним концепцію "синтези", яка стала ідейною складовою державницького чину української діаспори у ХХ ст. Проаналізовано громадсько-політичну діяльність У.Самчука, включно з періодом захоплення ідеологією українського націоналізму, спробами практичного втілення у політичній площині її засадничих постулатів, переходом до демократичного табору з толеруванням різних ідеологічних і політичних платформ. Розкрито специфіку громадсько-політичної діяльності У.Самчука, її вплив на становлення і розвиток української національної свідомості опосередковано через літературну творчість. На підставі аналізу джерел, що стосуються громадсько-політичної діяльності У.Самчука, спростовано заідеологізовану оцінку його літературної і громадсько-політичної діяльності, в тому числі звинувачення в колабораціонізмі під час Другої світової війни.

4.

Діяльність земських установ Полтавської губернії з розгортання традиційних українських промислів у період з 1864 по 1914 роки: Автореф. дис... канд. іст. наук: 09.00.12 / Т.І. Малєєва / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2002. - 21 с. - укp. Вперше залучено до наукового обігу широке коло виявлених фондових джерел Центрального державного історичного архіву України, Державного архіву Полтавської області, Інституту рукописів національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. Детально переглянуто періодичну пресу, що видавалась у Полтавській губернії в період 1864 - 1914 рр. та узагальнено дані земських періодичних видань. Обгрунтовано основну періодизацію урядової та земської діяльності, спрямованої на вдосконалення та розвиток кустарної промисловості, досліджено еволюцію понятійного апарату кустарництва. Розкрито напрямки діяльності земських установ Полтавської губернії у сфері кустарної промисловості. Визначено форми та методи пропагування та популяризації кустарної промисловості у практиці земств. Виокремлено основні характерні особливості кустарної промисловості Полтавської губернії.

5.

Роль М.О.Максимовича у формуванні українських академічних традицій та українознавчих дисциплін у Київському університеті (1834 - 1845 роки): Автореф. дис... канд. іст. наук: 09.00.12 / С.Г. Біленький / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2001. - 21 с. - укp. Досліджено адміністративну та науково-викладацьку діяльність Михайла Максимовича у Київському університеті у 1834 - 1845 рр. у контексті формування українських академічних традицій і українознавчих дисциплін. М. Максимович сприяв формуванню української академічної та науково-гуманітарної традицій. Розглянуто діяльність науковця на посаді ректора Університету Св. Володимира (липень 1834 - грудень 1835 рр.), ординарного професора російської словесності (вересень 1834 - квітень 1841 рр.), а також погодинного викладача (1843 - 1845 рр.). Проаналізовано українознавчі аспекти наукових поглядів Максимовича за рукописним лекційним матеріалом, опублікованими статтями та монографіями. Розкрито значення діяльності та наукових поглядів Максимовича для українознавства й українського культурно-політичного руху.

6.

Роль національного характеру у формуванні української музичної культури XIX століття: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.12 / О.А. Марченко / Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2003. - 20 с. - укp. Визначено роль національного характеру у формуванні української музичної культури та виявлено типологічні ознаки її матеріальних форм для удосконалення контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України. Доведено, що типологічно подібна до феномена перехідності, культура українського романтизму утілює специфіку національного художнього образу світу та функціонує невід'ємно від національного характеру. Зазначено, що риси даного характеру обумовлюють специфічно "музичний" засіб світосприйняття українців. Встановлено, що музика як архетипна форма мислення обумовлює культурну самобутність, формує психоінформаційний простір етносу, утворюючи послідовність звук - інтонація - знак - символ - мова - сенсова спільність. Виявлено, що романтизм як універсальна художня система відповідає українській етнічній ментальності. Досліджено, що романтичний світогляд, гармонійно засвоєний та перетворений національною музичною школою, властивий кращим зразкам декорованих нотних видань ХІХ ст. Показано, що особливості українського національного характеру мають матеріальне втілення на рівні національного народного інструментарію.

7.

Ставлення російської революційної та ліберальної інтелігенції до українського питання: сприяння національному відродженню України (кінець XVIII - початок XX століття): Автореф. дис... канд. іст. наук: 09.00.12 / О.М. Надтока / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2001. - 18 с. - укp. Комплексно досліджено участь частини російської революційної та ліберальної інтелігенції в українському національному відродженні у контексті трьох етапів цього процесу: фольклорно-етнографічного, або етапу збирання історичної спадщини (до заснування Кирило-Мефодіївського товариства); просвітницького (до кінця ХІХ ст.); політичного етапу українського відродження (з 1900 до 1917 року). Висвітлено приклади позитивного ставлення та сприяння представників різних професійних груп російської інтелігенції культурному та політичному напрямкам вітчизняного ренесансу. Обгрунтовано висновок про дійсний внесок частини російської революційної та ліберальної інтелігенції у відродження національної культури та фрагментарне сприяння федеративному напрямку політичного руху.

8.

Українознавчі аспекти творчості Павла Рябкова (1848 - 1926): Автореф. дис... канд. іст. наук: 09.00.12 / Т.В. Печериця / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2003. - 19 с. - укp. Досліджено погляди П.Рябкова на актуальні проблеми історії України, його наукові досягнення у галузі археології та українознавчу діяльність. Встановлено внесок вченого у справу збирання та збереження фольклорно-етнографічних пом'яток української ультури. Простежено ідейне становлення П.Рябкова, як суспільно-політичного та громадського діяча. Визначено роль і місце його наукової діяльності у загальнонаціональній науково-культурній спадщині України. Особливу увагу приділено етнографічній діяльності вченого, яка займає центральне місце у його українознавчих пошукуваннях. Зазначено, що вся діяльність і творчість П.Рябкова були спрямовані на підвищення самосвідомості українського народу та рівня його добробуту.

9.

Українське провінційне місто як політичне та соціокультурне явище у добу національно-демократичної революції (березень 1917 - квітень 1918 рр.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 09.00.12 / Г.Б. Басара / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2003. - 20 с. - укp. Здійснено комплексний аналіз українського провінційного міста як політичного та соціокультурного явища. Досліджено рівень політичної та соціальної мобілізації городян напередодні національно-демократичної революції 1917 - 1921 рр. Проаналізовано особливості формування законодавчої бази функціонування органів міського самоврядування у Російській імперії. Розглянуто зміни у законодавстві, здійснені Тимчасовим урядом, розкрито муніципальну політику Центральної Ради. Висвітлено роль структурних змін виконавчої влади у громадсько-політичному житті провінційних міст, охарактеризовано прояви національно-визвольного руху та політичного самовираження городян у березні 1917 - квітні 1918 рр. Встановлено специфіку складових, що визначали революційну субкультуру міста, з'ясовано вплив політичних та соціокультурних чинників на розвиток української національної ідентичності.

10.

Український образ світу в ключових символах поетичної творчості Тараса Шевченка: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.12 / Т.В. Даренська / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2002. - 18 с. - укp. Досліджено ключові поетичні символи "Кобзаря" у їх систематичній єдності. Відзначено, що на відміну від архаїчного народного світосприйняття, у якому домінує принцип "ладу" (космізму, гармонії) поетичне світобачення Т.Шевченка характеризується домінуванням протилежного йому принципу акосмізму, врівноваженого потужним пошуком вищої Правди й есхатологічної Справедливості. За описаним принципом у поетичному образі світу Т.Шевченка відбувається зсув домінанти з архаїчної символічної світоглядної "вісі" Бог - Хата - Серце до модерної символічної "вісі" Людина - Шлях - Думка. Система ключових поетичних символів Т.Шевченка репрезентує національно специфічну "кристалізацію" людського досвіду, що складає цілісний образ світу та висвітлює стан національної й світової кризи, дає філософсько-поетичні "формули" й символи їх подолання.

11.

Чумацтво як українське соціокультурне явище: Автореф. дис... канд. іст. наук: 09.00.12 / С.В. Проскурова / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2001. - 18 с. - укp. Комплексно досліджено чумацтво як традиційний промисел українського народу та етносоціокультурний феномен. Уведено періодизацію історії чумацтва, що нараховує протягом Х - ХІХ ст. чотири періоди, кожен з яких має характерні особливості залежно від історичних і соціально-економічних умов. Проаналізовано роль Етнографічної комісії ВУАН (1921 - 1931 рр.) у фундаментальному дослідженні чумацтва. Наведено результати наукової діяльності маловідомих дослідників чумацтва, а також нові документальні джерела. Доведено архаїчність матеріальної, духовної та соціонормативної культури чумацтва. На підставі наявних джерел реконструйовано психологічний тип чумака, який сформувався під впливом природних умов українського Степу та Лісостепу та відобразив особливості двох історичних шарів ментальності українського народу - хліборобського та козацького.